Відгуки про відпочинок у Шешорах
Відгук про о
Гостиный двор ”Сикитура”
/ Шешоры
Отдых не понравился, приехали а комнату которую нам обещали заняла "служанка" пани Галина, канализация идет прямо в горный потичок который находиться за домом, когда играешь в бильярд то бьёш кием об стекло столы тоже не ровные, пани Галина очень сильно хропит, вытяжка на кухне не работает, на втором этаже комнаты хорошие...
Отдых не понравился, приехали а комнату которую нам обещали заняла "служанка" пани Галина, канализация идет прямо в горный потичок который находиться за домом, когда играешь в бильярд то бьёш кием об стекло столы тоже не ровные, пани Галина очень сильно хропит, вытяжка на кухне не работает, на втором этаже комнаты хорошие...
Відгук про о
Гостиный двор ”Сикитура”
/ Шешоры
хозяин Юрий не адекватен, описание не соответствует действительности, т.е сауна есть, но температура там 65гр.,теннис и бильярд тоже есть, но на улице, хозяин предлагал играть в верхней одежде(а что тут такого???), отопление во всём доме электрическое-если нет света (такое было)нет и тепла, в душевых комнатах в принципе нет отопления, обещал 3 спальни и каминный зал, когда мы приехали оказалось 3 спальня и каминный зал это одно и тоже, хозяин не видит ничего плохого отмечать Новый год компанией 6 чел. в чьей-то спальне.Горнолыжный спуск нормальный в 20км.
Игорь
хозяин Юрий не адекватен, описание не соответствует действительности, т.е сауна есть, но температура там 65гр.,теннис и бильярд тоже есть, но на улице, хозяин предлагал играть в верхней одежде(а что тут такого???), отопление во всём доме электрическое-если нет света (такое было)нет и тепла, в душевых комнатах в принципе нет отопления, обещал 3 спальни и каминный зал, когда мы приехали оказалось 3 спальня и каминный зал это одно и тоже, хозяин не видит ничего плохого отмечать Новый год компанией 6 чел. в чьей-то спальне.Горнолыжный спуск нормальный в 20км.
Игорь
Відгук про о
Коттедж «ГОМУЛ»
/ Шешоры
Дааа, хозяева там действительно "не фонтан"....
Александр, Киев
Дааа, хозяева там действительно "не фонтан"....
Александр, Киев
Відгук про о
Коттедж «ГОМУЛ»
/ Шешоры
Про літній відпочинок у Карпатах мріяла давно. Про величні краєвиди гірської місцевості, водоспади, гуцульську екзотику розповідали друзі. Кілька вихідних днів перетворили мрію у реальність: вирушили у подорож. Про вибір помешкання подбали заздалегідь. Завдяки сайту в Інтернеті karpaty.info обрали гарну місцину — село Шешори Косівського району, яке славиться своїми Сріблястими водоспадами на гірській річці Пістиньці. Дерев’яна садиба з незвичною назвою "Гомул" спокусила найбільше: розташована за кілька десятків метрів від річки, є стоянка для авто, наявність зручностей (холодної й гарячої води цілодобово), мангал, можливість готувати і спробувати гуцульські страви… Ціна, правда, не надто привабила — 250 гривень за кімнату в новозбудованому котеджі (з додатковим місцем безкоштовно — саме так вказувалось на сайті). Та, зваживши всі плюси і мінуси, порахувавши, що у 2-х кімнатах для 6-ти чоловік тісно не буде, обідньої пори дісталися до карпатського села. Дух перехопило: ошатні, ба, навіть старі будинки в гуцульському стилі, по-особливому оздоблені колодязі, прибрані подвір’я й незвичні для нашого регіону копиці сіна — вішанки, які, ніби свічечки, височіють біля кожної хати… За годину ми вперше пошкодуємо, що не поселилися в одному з тих звичайних сільських помешкань…
Біля вибраного нами котеджу велися будівельні роботи: звуки дрелі й болгарки не вщухали ні на мить. Нас зустрів адміністратор Роман, молодий хлопчина років 25, провів у будинок. За півгодини приїхали й господарі — Микола та Марія. Очікування на гостинність гуцулів не виправдались: жінка одразу ж потребувала оплати за наступну добу (при тому, що заздалегідь здійснили передоплату 500 гривень) і 30 гривень за користування мангалом (дрова, мовляв, вони ж купують). Про те, що потрібно економити воду, якої, до речі, не було на годину нашого приїзду, прибирати і мити «начисто» після себе посуд, не гримати дверима, також попередила. Настрій пропав одразу. Але, думаємо, не будемо насичувати себе негативом — приїхали відпочити все-таки. Пообіцяли, що розрахуємось увечері, бо вже зібралися йти на річку і стояли «в дверях».
Стрімкі потоки гірської Пістиньки з малим та великим водоспадами, дивовижно прозора вода придали сил і бадьорості. Звучить банально, та це факт. Уже й про «гостинних» господарів призабули. Та вони нагадали про себе, коли ми повернулися пізно ввечері. До речі, майстри не припиняли роботи на території котеджу до самої темряви. Ми ще мимоволі пожартували, мовляв, «звуки ваших інструментів ми вдень і вночі слухатимемо?». Хазяйка Марія перепинила нас на вулиці і знову потребувала оплати за наступну добу і… доплати за додаткові місця у кімнатах по 100 гривень. Нашому здивуванню не було меж! Коли ми їй нагадали про інформацію, вказану на сайті, на основі якої ми вибрали, а пізніше, відповідно, домовилися і оплатили першу добу проживання по перерахунку, вона відповіла: «Добре читайте сайт», розуміючи, що доступу до останнього в котеджі немає… Та ми ж уже знали все, що там було написано майже напам’ять — так чекали цієї подорожі! Тому почали відстоювати свої інтереси і відмовлялися платити гроші, тим більше, що навіть простирадла на розкладачку (не ліжко) не видали! Наші «переговори» тривали декілька годин. Вдалося під’єднатися до Інтернету через телефон, де на сайті чорним по білому чітко написано про додаткові місця, воду і т. д. (а в цьому сумніву ніхто з нас жодної хвилини не мав) і хотіли показати господині, на що та тільки відмахнулася і сказала, що її це не цікавить. Тут правила встановлює вона! Одним словом, за наступну добу ми не платили, бо вирішили вранці їхати звідтіля, а 100 гривень за ті додаткові місця і 30 за мангал дали — нехай має. Бізнес все-таки… Та бізнес для нібито гостинних гуцулів супроводжується заспокійливими пігулками для відпочиваючих (ми змушені були випити по 2 таблетки валер’янки перед сном).
Ні гарячої, ні холодної води ввечері в будинку так і не дочекались. Усі по черзі підходили до господарів (ще, крім нас, були люди) і наступного ранку, щоб бодай на 15 хвилин ввімкнули воду. Ввімкнули. На 10 хвилин. Хтось вмився, дехто не встиг. Ось вам і вигоди…
Нам все-таки пощастило, бо, закинувши речі в машину наступного дня, ми проїхали ледь не всі Карпати: Татарів, Яблуницю, Ворохту, Верховину, побували в Буковелі, зупинилися в Яремчі, де натрапили на чудову господиню, хоча й не у шикарній садибі з усіма зручностями, а у простій хаті. Там посмакували гуцульським баношем і грибною юшкою, попарились у сауні… Відпочинок вдався!
Для себе лишень зробили висновок: вигоди можна встановити, водопостачання налагодити, проте гостинність таких господарів, чим славляться Карпати, вже не набудеться. Яка б не була розвинута інфраструктура садиби, головне в ній — атмосфера, і злі тюремні наглядачі в пакет послуг не входять!
Стаття про котедж \"Гомул\"
Про літній відпочинок у Карпатах мріяла давно. Про величні краєвиди гірської місцевості, водоспади, гуцульську екзотику розповідали друзі. Кілька вихідних днів перетворили мрію у реальність: вирушили у подорож. Про вибір помешкання подбали заздалегідь. Завдяки сайту в Інтернеті karpaty.info обрали гарну місцину — село Шешори Косівського району, яке славиться своїми Сріблястими водоспадами на гірській річці Пістиньці. Дерев’яна садиба з незвичною назвою "Гомул" спокусила найбільше: розташована за кілька десятків метрів від річки, є стоянка для авто, наявність зручностей (холодної й гарячої води цілодобово), мангал, можливість готувати і спробувати гуцульські страви… Ціна, правда, не надто привабила — 250 гривень за кімнату в новозбудованому котеджі (з додатковим місцем безкоштовно — саме так вказувалось на сайті). Та, зваживши всі плюси і мінуси, порахувавши, що у 2-х кімнатах для 6-ти чоловік тісно не буде, обідньої пори дісталися до карпатського села. Дух перехопило: ошатні, ба, навіть старі будинки в гуцульському стилі, по-особливому оздоблені колодязі, прибрані подвір’я й незвичні для нашого регіону копиці сіна — вішанки, які, ніби свічечки, височіють біля кожної хати… За годину ми вперше пошкодуємо, що не поселилися в одному з тих звичайних сільських помешкань…
Біля вибраного нами котеджу велися будівельні роботи: звуки дрелі й болгарки не вщухали ні на мить. Нас зустрів адміністратор Роман, молодий хлопчина років 25, провів у будинок. За півгодини приїхали й господарі — Микола та Марія. Очікування на гостинність гуцулів не виправдались: жінка одразу ж потребувала оплати за наступну добу (при тому, що заздалегідь здійснили передоплату 500 гривень) і 30 гривень за користування мангалом (дрова, мовляв, вони ж купують). Про те, що потрібно економити воду, якої, до речі, не було на годину нашого приїзду, прибирати і мити «начисто» після себе посуд, не гримати дверима, також попередила. Настрій пропав одразу. Але, думаємо, не будемо насичувати себе негативом — приїхали відпочити все-таки. Пообіцяли, що розрахуємось увечері, бо вже зібралися йти на річку і стояли «в дверях».
Стрімкі потоки гірської Пістиньки з малим та великим водоспадами, дивовижно прозора вода придали сил і бадьорості. Звучить банально, та це факт. Уже й про «гостинних» господарів призабули. Та вони нагадали про себе, коли ми повернулися пізно ввечері. До речі, майстри не припиняли роботи на території котеджу до самої темряви. Ми ще мимоволі пожартували, мовляв, «звуки ваших інструментів ми вдень і вночі слухатимемо?». Хазяйка Марія перепинила нас на вулиці і знову потребувала оплати за наступну добу і… доплати за додаткові місця у кімнатах по 100 гривень. Нашому здивуванню не було меж! Коли ми їй нагадали про інформацію, вказану на сайті, на основі якої ми вибрали, а пізніше, відповідно, домовилися і оплатили першу добу проживання по перерахунку, вона відповіла: «Добре читайте сайт», розуміючи, що доступу до останнього в котеджі немає… Та ми ж уже знали все, що там було написано майже напам’ять — так чекали цієї подорожі! Тому почали відстоювати свої інтереси і відмовлялися платити гроші, тим більше, що навіть простирадла на розкладачку (не ліжко) не видали! Наші «переговори» тривали декілька годин. Вдалося під’єднатися до Інтернету через телефон, де на сайті чорним по білому чітко написано про додаткові місця, воду і т. д. (а в цьому сумніву ніхто з нас жодної хвилини не мав) і хотіли показати господині, на що та тільки відмахнулася і сказала, що її це не цікавить. Тут правила встановлює вона! Одним словом, за наступну добу ми не платили, бо вирішили вранці їхати звідтіля, а 100 гривень за ті додаткові місця і 30 за мангал дали — нехай має. Бізнес все-таки… Та бізнес для нібито гостинних гуцулів супроводжується заспокійливими пігулками для відпочиваючих (ми змушені були випити по 2 таблетки валер’янки перед сном).
Ні гарячої, ні холодної води ввечері в будинку так і не дочекались. Усі по черзі підходили до господарів (ще, крім нас, були люди) і наступного ранку, щоб бодай на 15 хвилин ввімкнули воду. Ввімкнули. На 10 хвилин. Хтось вмився, дехто не встиг. Ось вам і вигоди…
Нам все-таки пощастило, бо, закинувши речі в машину наступного дня, ми проїхали ледь не всі Карпати: Татарів, Яблуницю, Ворохту, Верховину, побували в Буковелі, зупинилися в Яремчі, де натрапили на чудову господиню, хоча й не у шикарній садибі з усіма зручностями, а у простій хаті. Там посмакували гуцульським баношем і грибною юшкою, попарились у сауні… Відпочинок вдався!
Для себе лишень зробили висновок: вигоди можна встановити, водопостачання налагодити, проте гостинність таких господарів, чим славляться Карпати, вже не набудеться. Яка б не була розвинута інфраструктура садиби, головне в ній — атмосфера, і злі тюремні наглядачі в пакет послуг не входять!
Стаття про котедж \"Гомул\"