Музей Колочавський бокораш
Опис:
Перші згадки про лісосплав карпатськими ріками зустрічаються ще в античних письмових джерелах. У середні віки деревину транспортували мольовим способом (окремими колодами) і в плотах. Пліт був зручним транспортом для перевезення на велику відстань товарів постійного попиту, здебільшого це була сіль.
У XIX столітті поставки лісу водними артеріями перетворились в один із найпоширеніших видів занять в Українських Карпатах.
Стовбури зрізаних та очищених від гілок дерев в'язали у плоти, які, у свою чергу, з'єднували один за одним у довгу вервечку. Так утворювався один пліт — бокор. Керували такою дарабою бокораші - надзвичайно сміливі та сильні верховинці. Бокорашів було 3—5 осіб, інколи й більше — залежно від величини плоту, складності та довжини маршруту. На плотах влаштовували спеціальну платформу, де розкладали ватру, також ставили невеликий курінь. Бокораші стояли спереду плоту і спеціальними веслами-стернами керували ним, щоб уникнути мілин та великих валунів у річці і щоб пліт не винесло на берег. Робота вимагала незвичної кмітливості та вправності, була важка і небезпечна, адже плоти пливли по річці дуже швидко. Інколи траплялися нещасні випадки: комусь затиснуло ногу між мокрими слизькими колодами, хтось від несподіваного удару об підводне каміння падав з плоту в річку тощо. На бокорашів також чатувало чимало небезпек у вигляді крутих поворотів та підводних каменів. Холодні води Тереблі стали останнім притулком не одного плотогона.
Аж до середини 20-го століття ліс із далеких куточків Карпат сплавляли використовуючи швидкі та повноводі гірські річки, такі як: Прут, Білий і Чорний Черемош, Теребля, Ріка та інші.
Річка Теребля, в долині якої розташоване село Колочава, протікає високо над рівнем моря і була дуже зручною транспортною артерією для місцевих бокорашів. Допоміжні стави були розташовані у приселках Колочави - Сухарі та Брадолці.
У 1951 році на річці Тереблі почалося будівництво дамби для нової Теребле - Ріцької ГЕС. Створення водосховища допомогло закарпатцям з електрикою, але місцеві бокораші залишилися без роботи: після побудови штучного моря і величезної бетонної дамби, сплавляти по Тереблі ліс було вже неможливо. Тяжка і небезпечна професія відійшла в минуле.
Деревину стали вивозити вузькоколійкою. На березі Тереблі, в північній частині Колочави, від джерела Боркут і до Квасовця по вузьких коліях рушив довгожданий локомотив.
Та у Колочаві історія оживає. У музеї «Колочавський бокораш» Ви побуваєте у справжній лісорубській колибі, ознайомитеся з автентичними знаряддями праці лісорубів та бокорашів, побачите відтворені ризи для спуску деревини з гір, сфотографуєтеся на величезному бокорі.
Весною та осінню води повноводної у цей час річки Колочавки затоплюють став з бокором.
Лише тут ви можете побачити унікальний документальний фільм про небезпечну роботу бокорашів.
Мапа:
Дивиться також:
Готелі та квартири в Колочаві
Інші пам'ятки поруч:
