Ірина 24 Августа 2020

Садиба повний відстій!!! Брудно! Смердить каналізацією дуже!!! Матрас такий що пружини відались в усе тіло! Білизна на ліжку жахлива, стара, мала, виспатись не реально!!! Кімнати дуже малі, ковдри не стірані вже роки!!!
Кошик дров коштує 60 грн а дрова у них це відходи від від дошок у таку вартість номеру ті тріски можна дати відпочиваючим!
На деякі нюанси можна було б закрити очі але за 800 грн за добу в номері де немає ні тумбочки ні пульта від телевізора ні табуретки... ніякого сервісу!!!

Уляна 7 Июля 2019

ДУПА повна!!!
Якщо Ви хочете, щоб Вам хамили протягом Вашого відпочинку, то Вам в Гомул!!!
В номері крім ліжка і унітаза нічого немає!!!
Зіпсували відпочинок повністю!
«Дуже дякую»

Світлана 20 Мая 2019

Хозяйка хамка. Про гостинність немає поняття. Не рекомендую.

Юлія 11 Ноября 2018

Відпочивали з 7 по 11 жовтня вдвох з чоловіком. Нам надзвичайно пощастило. Нічого не бронювали. Заїхали, подивилися, сподобалося, подзвонили господині. Хоча їх в той час не було на місці приїхали і розмістили нас. Залишили з нами жіночку яка лише для нас двох готувала все під замовлення, подавала в зазначений час, топила для нас той весь котедж. В номері чисто і комфорто. Гаряча вода 24 години, 6 білих рушників в користування, постіль чиста з логотипом закладу. Їжа домашня та смачна. Дрова для шашликів дали. Більше того, гриби які ми принесли з лісу перебрали, почистили за нас і заморозили. Нам було не втямки, що такий сервіс створили лише для двох осіб. Відпочинок в Шешорах та саме перебування в Гомул згадую кожний день. Дякуємо Марії, Миколі, Наталії. Все було супер !!!

Не рекомендуємо Гомул.Жахливі умови.Брудно.Далеко до центру,до водопадів,до річки.Хамське ставлення до відпочиваючих.

Інна 19 Августа 2017

Категорично не рекомендую! Йшли в колибу Гомул поїсти з центру Шешорів, бо побачили рекламу. Було написано, що відстань 700 м - йшли набагато більше. Виявилося, що харчування переважно для тих, хто проживає, по меню замовити не змогли. Нам запроповали взяти те, що є. Замовили борщ і налисники, які виявилися млинцями, пустими, без сиру!!!!! На смак середнньої якості, борщ пісний, довго чекали, хоча треба було просто розігріти. В результаті заплатили за борщ без м' яса 50 грн. за порцію і 45 грн. за порцію за пусті млинці.на умови проживання теж чули скарги, зокрема на чистоту. Не їжте там і не селіться, в Шешорах є багато нормальних садиб.

Олексій Тернопіль 12 Августа 2014

Отзывы бред Коттеджи супер - камины альтанки на улице супер - посуда есть посудомоечная машина кстати тоже) - Марийка очень приятная женщина . Интерьер коттеджа главного ваще отдельная история !!! Если ехать в Шешоры то тока в Гомул не пожалеете)

З.Ы. Тока люди оставайтесь Людьми и не придётся писать за хамское обращение)))

Андрій 17 Ноября 2012

Коли я приїіхав я був преємно вражений. Персонал дуже ласкавий до клієнтів. Ціни на все помірні. З водою і світлом проблем не було. І сусіди дуже добрі. Номера дуже просторі. Раджу приїхати!!!

Гуцул 11 Августа 2012

Уважаемые туристы, крайне не советую рассматривать Гомул для отдыха. Вернулись с отдыха 11.08.2012. Хозяйка, или управляющая, Мария неадекватная хамка. Хочу обратить внимание, что местные соседи очень не добродушно о ней отзываются. Подъезд к коттеджу отвратительный, можно сказать его вообще нет, только на тракторе ( при этом надо ехать в гору). Номера маленькие, не уютные, очень жарко. С питанием вообще отдельная история, ни а какой домашней кухне можете не мечтать,в лучшем случае если сами себе приготовите на очень маленькой общей кухне. Цена 350 грн. (не делайте предоплату, это чмо деньги не возвращает) для номера в Шешорах выглядит просто космической. Будьте внимательны при бронировании через интернет. Природа в Шешорах для Прикарпатья очень средняя, есть много более достойных мест. Удачных путешествий.

Ігор, Івано-Франківськ 23 Июля 2012

Що тішить в котеджі Гомул то це тільки інтерєр. Все інше це просто "жесть": 1. Хамовита господиня, помішана на тотальній економії (бігає виключає світло та контролює кожну краплю води). 2. я людина середньої статури зростом 172 см але номери котеджу виявились і для мене маленькими, низькими та вузькими з малими ліжками та з таким ж санвузлом у якому ніколи не буває води. 3. ціни на проживання та харчування - "космічні". Попали туди випадково, не по рекомендації. і дуже пошкодували. Спортили собі відпочинок

Александр, Киев 3 Октября 2009

Дааа, хозяева там действительно "не фонтан"....

Стаття про котедж \"Гомул\" 3 Сентября 2009

Про літній відпочинок у Карпатах мріяла давно. Про величні краєвиди гірської місцевості, водоспади, гуцульську екзотику розповідали друзі. Кілька вихідних днів перетворили мрію у реальність: вирушили у подорож. Про вибір помешкання подбали заздалегідь. Завдяки сайту в Інтернеті karpaty.info обрали гарну місцину — село Шешори Косівського району, яке славиться своїми Сріблястими водоспадами на гірській річці Пістиньці. Дерев’яна садиба з незвичною назвою "Гомул" спокусила найбільше: розташована за кілька десятків метрів від річки, є стоянка для авто, наявність зручностей (холодної й гарячої води цілодобово), мангал, можливість готувати і спробувати гуцульські страви… Ціна, правда, не надто привабила — 250 гривень за кімнату в новозбудованому котеджі (з додатковим місцем безкоштовно — саме так вказувалось на сайті). Та, зваживши всі плюси і мінуси, порахувавши, що у 2-х кімнатах для 6-ти чоловік тісно не буде, обідньої пори дісталися до карпатського села. Дух перехопило: ошатні, ба, навіть старі будинки в гуцульському стилі, по-особливому оздоблені колодязі, прибрані подвір’я й незвичні для нашого регіону копиці сіна — вішанки, які, ніби свічечки, височіють біля кожної хати… За годину ми вперше пошкодуємо, що не поселилися в одному з тих звичайних сільських помешкань… Біля вибраного нами котеджу велися будівельні роботи: звуки дрелі й болгарки не вщухали ні на мить. Нас зустрів адміністратор Роман, молодий хлопчина років 25, провів у будинок. За півгодини приїхали й господарі — Микола та Марія. Очікування на гостинність гуцулів не виправдались: жінка одразу ж потребувала оплати за наступну добу (при тому, що заздалегідь здійснили передоплату 500 гривень) і 30 гривень за користування мангалом (дрова, мовляв, вони ж купують). Про те, що потрібно економити воду, якої, до речі, не було на годину нашого приїзду, прибирати і мити «начисто» після себе посуд, не гримати дверима, також попередила. Настрій пропав одразу. Але, думаємо, не будемо насичувати себе негативом — приїхали відпочити все-таки. Пообіцяли, що розрахуємось увечері, бо вже зібралися йти на річку і стояли «в дверях». Стрімкі потоки гірської Пістиньки з малим та великим водоспадами, дивовижно прозора вода придали сил і бадьорості. Звучить банально, та це факт. Уже й про «гостинних» господарів призабули. Та вони нагадали про себе, коли ми повернулися пізно ввечері. До речі, майстри не припиняли роботи на території котеджу до самої темряви. Ми ще мимоволі пожартували, мовляв, «звуки ваших інструментів ми вдень і вночі слухатимемо?». Хазяйка Марія перепинила нас на вулиці і знову потребувала оплати за наступну добу і… доплати за додаткові місця у кімнатах по 100 гривень. Нашому здивуванню не було меж! Коли ми їй нагадали про інформацію, вказану на сайті, на основі якої ми вибрали, а пізніше, відповідно, домовилися і оплатили першу добу проживання по перерахунку, вона відповіла: «Добре читайте сайт», розуміючи, що доступу до останнього в котеджі немає… Та ми ж уже знали все, що там було написано майже напам’ять — так чекали цієї подорожі! Тому почали відстоювати свої інтереси і відмовлялися платити гроші, тим більше, що навіть простирадла на розкладачку (не ліжко) не видали! Наші «переговори» тривали декілька годин. Вдалося під’єднатися до Інтернету через телефон, де на сайті чорним по білому чітко написано про додаткові місця, воду і т. д. (а в цьому сумніву ніхто з нас жодної хвилини не мав) і хотіли показати господині, на що та тільки відмахнулася і сказала, що її це не цікавить. Тут правила встановлює вона! Одним словом, за наступну добу ми не платили, бо вирішили вранці їхати звідтіля, а 100 гривень за ті додаткові місця і 30 за мангал дали — нехай має. Бізнес все-таки… Та бізнес для нібито гостинних гуцулів супроводжується заспокійливими пігулками для відпочиваючих (ми змушені були випити по 2 таблетки валер’янки перед сном). Ні гарячої, ні холодної води ввечері в будинку так і не дочекались. Усі по черзі підходили до господарів (ще, крім нас, були люди) і наступного ранку, щоб бодай на 15 хвилин ввімкнули воду. Ввімкнули. На 10 хвилин. Хтось вмився, дехто не встиг. Ось вам і вигоди… Нам все-таки пощастило, бо, закинувши речі в машину наступного дня, ми проїхали ледь не всі Карпати: Татарів, Яблуницю, Ворохту, Верховину, побували в Буковелі, зупинилися в Яремчі, де натрапили на чудову господиню, хоча й не у шикарній садибі з усіма зручностями, а у простій хаті. Там посмакували гуцульським баношем і грибною юшкою, попарились у сауні… Відпочинок вдався! Для себе лишень зробили висновок: вигоди можна встановити, водопостачання налагодити, проте гостинність таких господарів, чим славляться Карпати, вже не набудеться. Яка б не була розвинута інфраструктура садиби, головне в ній — атмосфера, і злі тюремні наглядачі в пакет послуг не входять!