Скульптурна група «Лаокоон та його сини»
Опис:
В Одесі знаходиться точна копія скульптурного шедевра «Лаокоон та його сини», виконана з каррарського мармуру. Однак і вона проробила довгий шлях, переміщаючись по місту, перш ніж знайшла свій притулок перед будівлею Археологічного музею, розташованого за Міською мерією, на Ланжеронівській 4. За кілька кроків розташований Музей морського флоту України і Одеський оперний театр.
Раніше (ХІХ століття) ця скульптурна група прикрашала алеї дачного саду Григорія Маразлі (великого одеського підприємця-мільйонера, пізніше - градоначальника) на Французькому бульварі. До речі, саме завдяки Маразлі список пам'яток Одеси поповнився ще одним чудовим пам'ятником. Якось під час подорожі в його душу глибоко запала картина Ель Греко «Лаокоон», а пізніше, під враженням побаченого на власні очі скульптури у Ватикані і народилася ідея створення ще однієї копії, для себе. Будучи тонким знавцем мистецтва, він зібрав цілу скульптурну колекцію і влаштував свій сад скульптур, який, як вважали багато, міг скласти конкуренцію навіть статуям знаменитого Літнього саду в Пітері. Після революції 1917 року скульптура «Лаокоону» перейшла у власність держави та була перенесена в центр міста, де багато років стояла в сквері на вулиці Преображенській.
В основу скульптурної композиції покладено міф про Лаокооні з давньогрецької міфології і сказань про Троянської війні, яскраво викладених у поемі «Енеїда» Вергілія. Лаокоон був головним жерцем (провидцем) в Троє. Коли троянці побачили під своєю фортецею залишеного греками дерев'яного коня в якості «подарунка для Афіни», то довго розглядали його, роздумуючи, що з ним робити. Деякі радили ввести його в місто, чому активно перешкоджав Лаокоон, передбачаючи підступність греків і вбачив у такому «сюрприз» затаєну небезпека. Він кинув коня свій спис зі словами: «Бійтеся данайців, що дари приносять!», що й розгнівала богиню Афіну.
Коли Лаокоон з синами був біля вівтаря, на них напали дві приплили морські змії, послані на кару Афіною покровителькою греків у війні з троянцями. Після довгої боротьби змії розтерзали жерця та його дітей і сховалися в храмі Афіни. Троянці, невірно розтлумачивши ознака, сприйняли його як помста богині Лаокоону за неповагу до неї і небажання прийняти підношення. У підсумку було вирішено ввести Троянського коня в місто, разом з яким прийшла і погибель, адже, як відомо, всередині коня перебували ахейських воїнів, що поклали кінець довгої і безуспішною до тих пір облоги Трої.
У білому мармурі пірамідальної скульптурної композиції зображена смертельна боротьба біля підніжжя вівтаря: пружні зміїні кільця міцно обвивають, прагнучи задушити в своїх смертельних обіймах Лаокоона і ні в чому не винних його синів. Всією своєю силою він намагається розірвати окутали його чудовиськ і усунути зміїну голову, так норовящую вкусити його в стегно. Один із синів робить безуспішну спробу звільнитися від кілець змії, в той час як інший, відчувши на собі силу отрути зміїного укусу в праву частину грудей, повільно спадає в муках, але все ще продовжує боротися і відчайдушно має намір відвести від себе, стискаючи вже ослаблою рукою, другу зміїну пащу. На обличчях людей відображена біль і глибоке співчуття один до одного. Але очевидно, що їхня загибель близька й невідворотна.
Однак існує й інша легенда, що розкриває причину покарання Лаокоона - про раптову і згубної пристрасті. Лаокоон був жерцем Аполлона, який заборонив йому вступати в шлюб і мати дітей. Але муки кохання змусили Лаокоона наважитися на святотатство в самому храмі. Жінка-предмет його пристрасті згодом стала його дружиною і народила йому двох синів. Але гріх Лаокоона не був прощений і забутий. Пощади не сталося, і Аполлон наслав на нього отруйних змій з метою задушити тільки його безгрішних дітей, самого ж батька залишивши мучитися, оплакуючи їх до кінця своїх днів, і каятися в своєму гріху.
Кажуть, що саме ця легенда була більш близькою за духом і переживань тодішньому міському голові Р. Маразлі з-за пристрасною і безмежної любові до дружини свого приятеля Марії.
Але легенд і версій багато, а безперечним залишається одне: по істині, скульптурна композиція «Лаокоон» є унікальним витвором великих геніїв, талановитих майстрів своєї справи, які зуміли створити прославлений у віках образ трагічної, але разом з тим величної боротьби людини з неминучою долею.
Не перестають дивувати приголомшливе знання анатомії людського тіла і віртуозне вміння показати його при такій, досить неприродному положенні фігур, відображена енергія рухів, виразність осіб і жестів скульптури «Лаокоон». З неї черпали натхнення і відточували свій талант багато майстрів епохи Відродження, нею захоплювалися Мікеланджело, Берніні та Рубенс.
Глибоко трагічний вибір сюжету: жорстока страта невинних людей. Нескінченні муки відображені на обличчях Лаокоона та його синів, змушених тисячоліттями страждати так далеко від Трої. Страждання, які не під силу вилікувати навіть часу...Іноді здається, що хвиля помсти продовжує реагувати на них в наші дні вже з новою силою, в особі вандалів, обраних знаряддям свого гніву Афіною так багато століть тому.
Мапа:
Дивиться також:
Готелі та квартири в Одесі
Інші пам'ятки поруч:
