Свято-Миколаївський монастир

Опис:

Мукачівський Свято-Миколаївський жіночий монастир — православний монастир на Чернечій горі в Мукачеві (Закарпатська область).

Час заснування монастиря невідома. Згідно з усним переказом і передмови до Мукачівської хроніці, монастир був заснований в XI столітті. Документальні свідчення про існування монастиря належать до 14 століття. Як свідчить Мукачівська літопис, князь Федір Корятович прибув з Поділля в Угорську Русь в літо 1339 року на службу до угорського короля Кароля I, який віддав йому у володіння Мукачівську домінію. На Чернечій горі на березі річки Латориця князь Федір Корятович побудував дерев'яну церкву та невеликий корпус для монахів і дав монастирю 8 березня 1360 року грамоту, в якій закріпив за монастирем два села — Лавки і Бобовище разом з усіма повинностями, а також десяту частину виноградника з гір Іван і Лемчовка і деякі повинності з села Оросвигова і Мукачівського замку (проте, на думку славяноведа А. Л. Петрова, ця грамота — фальсифікат, хоча і дуже старовинний). Першим ігуменом, який згадується в історичних документах, був Лука. З 1491 монастир став резиденцією закарпатських православних владик, які об'єднали всі Закарпатті в Мукачівській єпархії.

Під час війни між австрійськими Габсбургами й трансільванськими князями у 1537 році Мукачівський монастир був зруйнований, тоді й загинула велика частина монастирських документів та архівів. Відновлення монастиря проходило в 1538-1550 роками при єпископі Василя I і за допомогою австрійського імператора Фердинанда I.

Монастир був резиденцією православного, а потім і греко-католицького єпископа, в ньому велася хронологія, переписувалися богослужбові й повчальні книги. Монастирська школа відіграла важливу роль в культурно-релігійному житті Закарпаття.

У 1646 році на Закарпатті незважаючи на опір духовенства і мирян була прийнята унія з римською церквою. Це рішення було прийнято в Ужгородському замку, де зібралися 63 священика, при тому що духовенство Мукачівської єпархії налічувало до 600 осіб. Унія була прийнята з метою зберегти традиції церкви візантійського обряду (православний), так як були випадки насильницької зміни обряду і введення мадьярского (угорської) мови в церкві. Формально греко-католики (уніати) підкорялися Риму, але службу правили за православним звичаєм.

В період прийняття унії православним єпископом був Іоанникій (Зейкан, помер у 1684), який кілька разів виганяли разом з монахами з Мукачівського монастиря прихильниками унії. За часів єпископа Іоаникія, в 1661 році в Мукачівському монастирі був побудований перший кам'яний храм, кам'яна ротонда (архітектор С. Пьяменс) на кошти молдавського воєводи Костянтина Басараба. У 1664 році трансільванська княгиня, католичка Софія Баторі остаточно вигнала єпископа Іоаникія і передала монастир грекокатолическому єпископа Петра (Парфенію). Єпископ Іоанникій оселився в Имстичеве, де побудував новий монастир.

З того 1664 і до 1946 року монастир перебував у віданні католицького чернечого ордену василіан. Справжній кам'яний монастир побудований в 1766-1772 (архітектор Дмитро Рац), а велична Свято-Миколаївська церква в 1798-1804. В 1862 році в монастирі сталася велика пожежа, наслідки якого усунули до 1865 року. У 1920-х роках роботу монастиря реорганізували ченці-василіяни з Галичини. При монастирі зберігалися цінна бібліотека (понад 6 000 рідкісних книг і рукописів) та архів. Навесні 1947 року Мукачівський монастир був переданий радянською владою Російської православної церкви (Московський Патріархат) і став жіночою обітеллю. У нього перевели частину сестер з монастиря Різдва Пресвятої Богородиці в с. Липча. Монастирську бібліотеку та архів передали в університетську державну бібліотеку в Ужгороді та в обласний архів Закарпаття. Першою настоятелькою монастиря ігуменя Параскева (Прокоп, померла в 1967), у схимі Ніна. При закритті в 1961 році монастиря в с. Липча його сестри переселилися в Мукачево. Близько п'ятдесяти років духівником Мукачівського монастиря був архімандрит Василь (Пронін). У 2000-х роках в монастирі проживає близько 80 черниць. Керує монастирем ігуменя Епистимия (Щербан), духівник монастиря з 1997 року — Феодор (Мамасуєв) (з 2007 року — єпископ Мукачівський і Ужгородський).

У монастирі зберігаються ікона Божої Матері, Скоропослушниця, Іверська ікона Божої Матері, привезена з гори Афон, і рака з частиною мощів преподобного Мойсея Угрина, а також є безліч часток мощей інших угодників Божих.

Страница в каталоге предприятий: Свято-Николаевский женский монастырь

Мапа:

Дивиться також:
Готелі та квартири у Мукачево

Відео про це місце: