Костел ордену єзуїтів

Опис:

Храм святих апостолів Петра й Павла (колишній костел Петра й Павла ордену Єзуїтів, в народі — Костел єзуїтів) на вулиці Театральній, споруджений у 1610–1630 рр. італійським архітектором єзуїтського ордену Джакомо Бріано. Це — перша пам'ятка барочної архітектури у Львові.

Мечислав Орлович стверджував, що фундаторкою першого костелу єзуїтів була Зофія Ганель.

Фундаторка сучасного храму Ельжбета Луція Сенявська:

в 1607 році для будівництва костелу єзуїтів Львова переказала 40 000 злотих, забезпечених на Добрянах, Бродах, Красові, виплативши першу рату 17 000 злотих, що дало можливість розпочати будівництво храму; наступні рати 14300 злотих — 22 січня 1613 року, 8700 злотих — 1616 року.

1611 року в Ратному підписала заповіт, за яким для майбутнього костелу передавала зібрані багатий одяг, начиння.

31 липня 1610 року відбулося посвячення наріжного каменя львівським латинським архиєпископом Яном Замойським, Е. Л. Сенявська не дозволила на ньому залишити своє ім'я.

Автор первісного проекту невідомий. У 1613–1614 рр. будівництвом керував Себастян Ламхіус. Коли в 1618 рoці Джакомо Бріано прибув до Львова, стіни костелу вже були виведені на три лікті. Він не розробляв нового проекту, а тільки детально опрацював існуючий та видозмінив інтер'єр. Д. Бріано, вихований на зразках італійської архітектури, вніс у будівлю костелу форми, що вперше склалися в схемі фасаду церкви Іль Джезу в Римі, спорудженої Джакомо Віньйолою і Джакомо делла Порта. Ця схема розповсюдилася в європейській архітектурі XVII ст., стала характерною для стилю бароко.

З південної сторони абсиди в 1702 році було споруджено чотиригранну вежу (будівничий Валентин Годний), яка стала найвищою в місті. Була розібрана в 1830-му через ймовірність руйнування після падіння 14 липня 1826 вежі Львівської ратуші.

Скульптор Томас Гуттер спільно із Конрадом Кутчерайтером в 1736-37 рр. виготовляв вівтарі для храму.

У 1740 році проведено ґрунтовну реконструкію, кошти для якої надали коронний конюший Юрій-Станіслав та його дружина Маріанна Тереза із Замойських Дідушицькі. Зокрема, було «усунуто» пам'ятний надгробок похованої тут фундаторки. Власне, тоді на місці бічних каплиць з'явилися нави, стіни й склепіння отримали фресковий розпис, який виконали художники Франциск та Себастян Екштайни — вихідці з міста Брно в Моравії. Ф. Екштейну належать чотири композиції на склепінні головної нави, після його смерті у 1741 р. роботу продовжив син Себастьян — він виконав фрески над хорами і бічними навами. Цінним твором мистецтва є скульптурне розп'яття роботи Яна Пфістера у бічному вівтарі.

23 липня 1741 року до новозбудованої каплиці (фундаторка Маріанна Дідушицька) при західній стіні храму урочисто помістили мощі св. Бенедикта, привезені з маєтку Ю.-С. та Маріанни Дідушицьких (тепер Вільхівці), участь брав Миколай Вижицький.

1773 року храм був гарнізонним. В 1775–1848 роках в костелі єзуїтів відбувались засідання Галицького станового сейму.[8] 1836 року костел повернули єзуїтам.

Пам'ятка реставрувалася в 1842, 1879 і 1896 роках.

У 1946–2011 рр. костел використовувся як сховище для книжок і належав бібліотеці ім. В. Стефаника. 6 грудня 2011 року колишній костел Петра і Павла ордену Єзуїтів відкрили для богослужінь. Тепер він називається церква (храм) Петра і Павла і належить Курії Львівської Архиєпархії УГКЦ. Всі книжки бібліотеки ім. В. Стефаника, які зберігалися в церкві, перенесли до приміщення, розташоване на території військової частини, за адресою вул. Авіаційна,1.

Костел — одна з найбільших культових будівель Львова: його довжина — 41 м, ширина—22.5 м, висота—26 м. Найцікавішим його архітектурним елементом є бароковий портал, що виходить на вул. Театральну.

У плані храм — трьохнавовий, зі слабо вираженою зовні абсидою. Бокові нави стосовно центральної дуже вузькі і низькі. Для збільшення площі над ними збудовано галереї — емпори. На початковому етапі замість бічних нав були тільки окремі каплиці, тобто нави, переділені поперечними стінами, що властиво для святинь єзуїтського ордену.

Домінуючим є головний фасад, оздоблений пілястрами коринфського ордера, нішами зі статуями святих та орнаментальною різьбою віконних обрамлень. Скульптури двох верхніх ярусів встановлено у XVII ст. Вгорі є Пресвята Богородиця (ліворуч) та архангел Гавриїл (праворуч). Під ними розташовані св. Войцех (ліворуч) та св. Станіслав Щепановський (праворуч). Скульптури двох нижніх ярусів встановлено у 1894 р. (скульптор Фелікс Павлінський). Вони зображують чотирьох святих єзуїтського ордену: нижній ряд — блаженний Андрій Боболя (ліворуч) та св. Станіслав Костка (праворуч), другий ряд — св. Ігнацій Лойола (ліворуч) та св. Франциск Ксаверій (праворуч).

Протягом XVIII ст. інтер'єр святині змінював свій вигляд. Під час реставрації 1896 року в нішах першого ярусу встановлено статуї.

Будівля колишньої Єзуїтської колегії

З північної сторони до костелу примикає триповерховий будинок колишньої Єзуїтської колегії, перебудований у 1723 р. Проект попереднього будинку колегії виконав Джакомо Бріано. Учнями цієї колегії були Богдан Хмельницький, Ярема Вишневецький, відомий мандрівник і архітектор Василь Григорович-Барський. Під час реставрації 1906 р. в приміщеннях колегії відкрито фресковий живопис XVIII ст.

Інтер'єр храму після відкриття 2011 року

Орган костелу святих апостолів Петра й Павла музикознавці датують 18 століттям. Використання музичного інструменту впродовж десятиліть спонукало до ремонтів, догляду та реконструкцій. Він і був реконструйований в добу романтизму в 19 ст. За часів СРСР, після передачі храму бібліотеці, орган не використовувався, а частка його обладнання (металеві труби) втрачені. Добре збережені дерев'яні орнаментальні та скульптурні оздоби в стилі рококо. Серед скульптур — біблійні персонажі з музичними інструментами:

Свята Цецилія з органчиком

дві фігури тримають мандоліну та флейту і їх вважають музами.

Інструмент має 22 регістри; недоукомплектований, потребує реставрації. З 20 століття пошкоджений орган не діє.

Мапа:

Дивиться також:
Готелі та квартири у Львові

Відео про це місце: