Києво-Печерська Лавра

Опис:

Свято-Успенська Києво-Печерська лавра – це найдавніший і найцінніший пам'ятник Києва, має величезне історичне, релігійне, культурне і політичне значення. Києво-Печерська лавра втілює собою тисячоліття становлення, боротьби за незалежність, нескореності та вірності ідеалам нашого народу. Вона є місцем паломництва і однієї з головних святинь для православних християн з усього світу протягом багатьох століть.

Історія Києво-Печерської Лаври налічує близько 1000 років і включає в себе численні спроби руйнування і підпорядкування, а потім героїчні відновлення і ще більший розвиток. Проте давайте спробуємо розібратися з самого початку.

У 1051 році подвижник Антоній, повернувшись з Святого Афону, шукав підходяще місце для усамітнення і служіння Господу. Він обійшов багато монастирів, але тільки стародавня печера, яку викопав старець Іларіон на схилах Дніпра, неподалік від села Берестова, припала йому до вподоби. Нестор Літописець вказує, що з тих пір Антоній «полюбив це місце, став жити тут, молитися богу». Він вів такий благочестивий спосіб життя, що слава про нього розійшлася далеко, і звідусіль почали сходитися бажаючі вчитися у такого наставника. З часом їх кількість зросла до 12, і в печерах стало тісно. Вони побудували келії та церкву Успіння Пресвятої Богородиці. Першим ігуменом став Варлаам, а сам Антоній пішов на сусідній пагорб і заснував там нові печери – «ближні», старі ж стали називатися «дальніми». Але послідовники продовжували прибувати, і князь Ізяслав Ярославович віддав всю гору над печерами під монастир. Так і виник новий Печерський монастир, а в самих печерах стали ховати ченців, по обидві сторони коридору.

Ігумен Феодосій приймає Студійський статут, який жорстко регламентує аскетичність монастирського життя і порядок богослужінь. Цей статут прийняли поступово усі монастирі Київської Русі, а Феодосій став вважатися засновником чернецтва на Русі.

Ченців стали поважати за їх зречення і присвячення себе Богу, а князі того часу щедро обдаровували монастир землями, золотом і сріблом. Були створені сприятливі умови для розвитку культури:

Іларіон (в схимі Никон), а потім Нестор Літописець заснували традицію літописання. Саме тут він у 1113 році завершив знамениту «Повість тимчасових років».

Феодосій пише безліч повчань і послань, відомих і донині. Потім у ХІІІ столітті ченці створюють «Патерик Печерський», в якому зібрана інформація з ХІ по ХІІІ ст про відомих святих батьків, історії монастиря і життя в ньому.

При монастирі організується бібліотека.

Розвивається образотворче мистецтво. Перший іконописець на Русі з'являється саме тут – чернець Аліпій, який пройшов навчання в Греції.

Розвивається також і медицина. На базі монастиря заснована перша у Київській Русі лікарня.

Ченці займаються благодійністю. Створюють притулок для жебраків, сліпих і кривих, фінансування якого здійснюється за рахунок 1/10 всіх доходів лаври.

У 1159 р Печерський монастир отримує титул «лавра», статус великокнязівської архимандрії і ставропігії.

Починаючи з XI століття, Печерська лавра в Києві переживає численні напади і руйнування, але кожен раз її відбудовують заново. Вперше в 1096 році напали половці, а в 1108 році монастир відновили, ще й збудували муровану трапезну з церквою. Монастир піддається руйнуванню ще в 1151 році (турками), 1169 році (сусідськими князями), 1203 році (Рюриком Ростиславичем і половцями) і в 1240 році (ордами хана Батия). Татари продовжили свої набіги в 1300 і в 1399 роках, а в 1482 році кримський Менґлі I Ґерай повністю спалив Печерську лавру. Монастир приходив в запустіння, але завдяки щедрій матеріальної допомоги князів відбудовувався і розвивався. В кінці XVI століття йому належали Радомисл, Васильків і кілька десятків сіл по всій Київській Русі, включаючи всі їхні ресурси.

В 1596 й 1598 роках внаслідок укладення Берестейської унії Києво-Печерській лаврі намагалися нав'язати уніатство, однак ченці протистояли зі зброєю в руках. В цей час лавра стала ставропігією Константинопольського Патріарха і оплотом православ'я в Києві.

У 1616 році В монастирі починає роботу друкарня і стає серйозною зброєю в боротьбі з уніатством і католицизмом. Друкують церковні і полемічні книги, прикрашені гравюрами: Житія святих, Євангелія, Псалтирі, букварі, календарі і т. д.

Митрополит Петро Могила в 1631 році створює при Києво-Печерській Лаврі гімназіон, де навчали не лише богослов'я, а й светстким предметів. У 1632 році він об'єднує гімназіон і Братську школу на Подолі. Таким чином, з'являється перший вищий навчальний заклад в Україні — Києво-Могилянський колегіум, де навчалася церковна і світська еліта.

У XVII-XVIII століттях проходить процес канонізації Печерських святих. Значною мірою цьому посприяв і Петро Могила. На сьогодні налічують 73 преподобних в Ближніх печерах і 45 в Далеких.

Під час визвольної війни 1648-1654 років проти польської шляхти церковна верхівка Києво-Печерської лаври опиралася підпорядкування Московському патріархові. Однак у 1654 році після Переяславської Ради архімандрит Йосиф Тризна змушений принести присягу на вірність Московському цареві під тиском козацтва на чолі з Богданом Хмельницьким.

Тепер вже Московські царі обдаровують Печерську Лавру усіма можливими благами. В кінці XVII — початку XVIII століть у її власності перебувають три міста, сім містечок, 120 сіл і хуторів, 56 000 кріпаків і кілька сотень промислових і торгових підприємств. Активно ведуться реставраційні та будівельні роботи. З'являються нові кам'яні церкви: святого Миколая в Лікарняному монастирі Різдва Богородиці, Хрестовоздвиженська, а також кам'яна Трапезна палата. Гетьман Іван Самойлович фінансує обнесення Лаври земляним валом, а гетьман Іван Мазепа – кам'яної фортечною стіною з чотирма вежами й трьома воротами, також за його кошти споруджують церква Всіх Святих.

У 1718 році велика пожежа знищує велику частину споруд, у тому числі бібліотеку та друкарню. З 1720 року розпочали відновлення Печерської лаври в Києві. У цей період реконструюють Успенський собор і Троїцьку надбрамну церкву вже в стилі українського бароко. В розписних роботах беруть участь кращі київські живописці того часу. У 1731-1745 споруджують Велику Лаврську дзвіницю висотою 96,5 м.

У XIX столітті Печерську лавру продовжують розвивати і реставрувати. Під керівництвом архітектора Ст. Миколаєва будують Трапезну палату і церква. Архітектор А. Щусев керує розписом їх інтер'єру. У 1845 році споруджують лікарню для прочан і мандрівників.

Після жовтневої революції 1917 року церква піддалася гонінням і утискам, все її майно було націоналізоване. У 1922 році радянською владою організовано Музей культів і побуту, куди увійшли багато історичні цінності Києво-Печерської лаври. Під час знищення по всій країні церков і всього, що пов'язане з релігією, в Лаврі не тільки зберігають всі будівлі, але і створюють музейне містечко. У 1926 році на території Києво-Печерської лаври визнано історико-культурним державним заповідником.

У 1930 році монастир закривають, і Лавра продовжує функціонувати лише в якості заповідника.

У 1941 році під час Великої Вітчизняної війни відбувається окупація Києва. На території Лаври заснований поліцейську ділянку, де відбувається вбивство понад 500 осіб. У 1942 році німці в прагненні зміцнити свою владу погоджуються на відновлення роботи монастиря. У той же час, вони вивозять і знищують музейні експонати та історичні цінності, які не встигли вивести в евакуацію. У 1941 році підривають Успенський собор.

Києво Печерська Лавра в 1942 році по визволення радянською армією Києва у 1943 році Києво-Печерський заповідник знову продовжує роботу, і починається довгий більш ніж двадцятирічний період відновлення і реставрації. Паралельно з заповідником діє і монастир, який був знову закритий лише в 1961 році. Проводиться серйозна науково-дослідницька діяльність з вивчення історії та архітектури Лаври. Облагороджена територія, розвивається музей і відкриваються нові виставки.

У 1970-1990-х проводяться масштабні археологічні розкопки, в ході яких виявлені сліди давньоруської майстерні, де виготовляли смальту для мозаїк, фундамент першої трапезної, нові проходи в ближніх печерах, настінні написи та інше.

В кінці 1980-х відроджується монастир Української православної церкви, йому передають територію Дальніх і Ближніх печер, відкривають духовну семінарію та академію.

У 1990 році Києво-Печерська лавра занесена в список Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

У 1996 році Заповідник отримує статус Національного.

На сьогоднішній день територія Заповідника становить 23,36 га і включає 144 будівлі, серед яких 2 підземних комплекси, храми, пам'ятки архітектури XI-XIX ст., а також музеї:

Музей книги і друкарства України,

Музей українського народного декоративного мистецтва,

Музей театрального, музичного та кіномистецтва України,

Музей історичних коштовностей України.

Щороку відвідують сотні тисяч туристів з різних куточків планети.

Успенський собор – це один з найдавніших храмів Київської Русі, де поховано багато видатних особистостей. Вважався одним з головних православних храмів світу. За довгу історію неодноразово руйнувався і відновлювався, в останній раз відбудований у 1999-2000 роках.

Дальні печери і Ближні печери є вже протягом 1000 років однією з головних святинь православного світу. По суті це викопані вручну стародавніми ченцями підземні ходи загальною довжиною більш 800 м на глибині від 5 до 15 м. Спочатку створені як місце усамітнення і молитви для перших християнських подвижників Києва, пізніше стали місцем їхнього поховання. До речі, тут спочиває і славетний давньоруський богатир Ілля Муромець.

Велика лаврська дзвіниця (висота 96,5 м, діаметр основи-28 м, товщина стін в нижній частині — 8 м). Щоб піднятися на вершину, доведеться пішки пройти 374 сходинки, однак звідти відкривається панорама того варто.

Троїцька надбрамна церква — єдиний пам'ятник давньоруської архітектури на території Заповідника, який зберігся до наших днів без значних змін. При огляді обов'язково зверніть увагу на стародавній позолочений триярусний іконостас.

Трапезна церква – це одна з наймолодших церков ансамблю Києво-Печерської лаври. Навколо церкви знаходяться поховання видатних українських діячів.

Трапезна палата примикає до Трапезної церкви і знаменита унікальною живописом.

Фортечні стіни мали оборонне значення. Спочатку були дерев'яними, але вже з XII століття споруджують кам'яні. Багато разів перебудовувалися і добудовувалися в різні періоди історії.

Страница в каталоге предприятий: Киево-Печерская Лавра

Мапа:

Дивиться також:
Готелі та квартири в Києві

Відео про це місце: