Михайлівський собор

Опис:

Михайлівський Золотоверхий монастир — найдавніший собор, входить в число головних визначних пам'яток Києва. Розташований в центрі міста на Володимирській гірці, поруч з найбільш популярними київськими святинями і пам'ятками архітектури, такими як Софія Київська, Андріївська церква та Золоті Ворота. Михайлівський собор вважається одним з найбільш шанованих місць серед віруючих паломників і є одним з основних храмів Української Православної церкви Київського Патріархату. Практично всі ознайомчі екскурсійні маршрути по Києву проходять з обов'язковим відвідуванням Михайлівського монастиря.

У літописних записах початку XII століття згадується, що князь Святополк Ізяславич, онук великого київського князя Ярослава Мудрого, 11 липня 1108 року вирішив збудувати кам'яний собор поблизу Дмитрівського монастиря і церкви святого Петра в ім'я святійшого Архистратига Михаїла – небесного покровителя та зберігача міста Києва.

За однією з версій Дмитрівський монастир на цьому місці спорудив батько Святополка Ізяслав (у хрещенні Дмитро). Існує гіпотеза, що тоді ж при церкві виник і чоловічий монастир. За іншою версією монастир заснував тут ще в 998 році перший митрополит київський Михайло. Інтер'єр Золотоверхого Михайлівського храму в той час був виконаний з дорогих матеріалів із застосуванням мармуру. Стіни собору були прикрашені мозаїкою, оздоблення святині завершували дорогоцінні ікони. Переказ свідчить, що в період правління князя Святополка Ізяславича зі столиці Візантії міста Константинополя в Михайлівський монастир привезені мощі святої великомучениці Варвари, які згодом стали основною священною реліквією храму. 16 квітня 1114 року після смерті Князя Святополка Ізяславича його тіло поховали на території храму.

Золотоверхому Михайлівському собору було завдано значної шкоди, коли у 1240 році татаро-монгольський хан Батий захопив Київ, а також під час війни з кримським ханом Менглі I Гірея в 1482 році.

У період з XVII до XVIII століття Михайлівський монастир весь час удосконалювався і поповнювався різними цінностями завдяки українським гетьманам. У 1718 році знаменитий полководець та політичний діяч Богдан Хмельницький за свої кошти оплатив замовлення на нову позолоту для головного куполу собору. Гетьман Павло Скоропадський замінив іконостас. Іван Мазепа подарував спеціальний ящик, повністю виконаний з срібла, для зберігання в ньому мощей святої великомучениці Варвари.

В 1654 році, коли Україна з'єдналася з Російською державою, після поділу земель з Польським Королівством і Литовським Князівством Київський Золотоверхий собор перестав мати право на керування деякими своїми маєтками, які перебували вже на території Речі Посполитої. Натомість монастиря почали належати нові володіння, розташовані на лівобережній частині України.

Виходячи з історичних згадок у XVII столітті поряд з чоловічим Золотоверхим монастирем функціонував і Золотоверхий Михайлівський жіночий, який у 1712 році переїхав на Поділ. В 1746 році кількість куполів у Михайлівському храмі вирішили збільшити до семи. Після цих змін Стародавня церква Святополка перебувала в середині монастирського храму. Від неї залишилися вівтарні абсиди, деякі стіни і головний купол. У 1800 році об'єкти Михайлівського собору були в поганому стані й потребували термінової реконструкції. Довгі роки протягом XIX століття Михайлівський монастир неодноразово ремонтували.

Страница в каталоге предприятий: Михайловский Златоверхий собор

Мапа:

Дивиться також:
Готелі та квартири в Києві

Відео про це місце: