Монастир бернардинів, Сокаль
Опис:
На березі річки Західний Буг у місті Жвирка біля Сокаля знаходиться історична пам'ятка XVII століття - Монастир бернардинів із костелом Діви Марії.
Цей костел та монастир отців бернардинів під Сокалем розпочали будувати у 1604 році під наглядом отця Бернарда Авелідеса, який будував Львівський костел бернандинів.
Нава і вівтар костелу побудовані після 1611 року, тодіж звели баню і вежу, а також оздобили інтер'єр. Тодіж було замінене первісне планування монастиря - монастирський корпус розташував з південного боку костелу, який також було розбудувано. Проте вже в 1617 році іншим ігуменом, який продовжив керувати будівництвом повернувся до первісного проєкту будови, який передбачав розбудову монастира з північної сторони костелу. Хори і органи костелу були побудовані в 1633-1634 pоках за кошти Яна Ґральського і Себастяна Павловського.
Комплекс складався з костелу, вежі-дзвіниці, келій та оборонних мурів з вежами, східними та південними в’їзними воротами. Східні ворота зруйновані в1838 році, а південні в ХХ столітті. Костел побудований з цегли, структурно тринавний та чотиристовповий. Одна з нав є трансептом, східна і західна сторони якого є причілками в яких розташовані каплиці Святої Анни та Чудотворної Ікони Богородиці. Також костел мав притвор на заході з високим двосхилим дахом. Купол центральної частини нави розташований під дахом та увінчаний ліхтарем. Між трансептом і вівтарем в північно-східному куті костелу розташовується квадратна чотириярусна годинникова вежа з банею в бароковому стилі з ліхтарем. Фронтон храму з пілястрами та капітелями в іонійському ордері. Фасад має триярусний причілок з круглим вікном, оточеним волютами. В крипті храму було поховано ченців, світськіх осіб польської шляхти.
Двоповерхові келії коридорного типу та інші монастирські споруди були розташовані по периметрі комплексу, оточуючи подвір'я. Північно-західний та північно-східний корпуси комплексу побудовані як бастіони. Також в комплексі були великі приміщення для спільних заходів монахів: трапезна, бібліотека, зал засідань.
Монастир було ліквідовано в 1784 році, а костел став парафіяльним і був таким до Другої світової війни. Після пожежі 1843 року, яка відбулась через необережність одного з монахів, в монастирі залишились вежа, дзвіниця та ризниця, а після пожежі 1870 року залишились дві башти та рештки мурів. Монастир був відбудований в 1848 році та 1872 році (під керівництвом архітектора Едварда Куна) відповідно. Чергові руйнування комплекс зазнав під час Першої світової війни, зокрема в 1915 році.
В 1951 році монахи покинули монастир внаслідок того, що монастир відійшов до СРСР через радянсько-польський обмін ділянками територій. Бібліотеку і архіви монахи перевезли до Кракова до архіву Львівської архідієцезії.
В 1951-1958 роках в монастирських приміщеннях діяв інтернат для перестарілих. Далі в приміщенні комплексу з 26 лютого 1958 року розташувалась в’язниця суворого режиму № 47. У радянський період костелі і келії охоронялась як пам'ятка архітектури Української РСР (№ 488 (1, 2)).
27 березня 2012 року в комплексі відбулася чергова пожежа, яка знищила костел, дзвіницю та колишні келії.
Мапа:
Дивиться також:
Готелі та квартири у Червонограді
Відео про це місце:
Інші пам'ятки поруч:
