Монастир капуцинів
Опис:
Пам'ятка архітектури пізнього бароко і рококо в містечку Олесько.
Ангелом-охоронцем прибуваючого в забутті в другій чверті XVIII століття Олесько стає Северин Йосип Ржевуський ( – 1755), якому зобов’язана своїм черговим відродженням колись прекрасна королівська резиденція, що бачила на своєму віку чимало іменитих сановників у супроводі довгих процесій пишної свити. Так незабаром після вступу в права спадкування внаслідок кончини свого батька новий власник не тільки відроджує колишню велич магнатської резиденції, а й в 1739 році разом зі своєю дружиною Антоніною стає засновником у її підніжжя монастирського комплексу католицького ордену капуцинів.
Роботи зі створення величного храмового комплексу з костелом святого Йосипа були доручені Мартіну Добравському ( – 1768). Пройде зовсім небагато часу після закінчення будівництва, і саме тут знайдуть свій останній земний притулок і фундатор, і перший настоятель, і автор барокової перлини Олесько. Хоча, на час смерті останнього ці стіни вже покинув святий дух, поступившись місцем притулку для стражденних (в 1785 році за розпорядженням австрійського уряду приміщення монастиря були передані під потреби військового шпиталю).
Лише особисте втручання ерцгерцога Австрії Йосипа II (1747 – 1792), яке, можливо, було пов’язано з головним покровителем храмової будівлі – святим Йосипом, під час його подорожі Львівщиною в 1788 році врятувало безцінну архітектурну реліквію від повного знищення – шпиталь був перенесений в інше місце, а монастир повернено братству капуцинів. А через вісімнадцять років, простягнувши руку допомоги в скрутну хвилину, ці стіни стануть тимчасовим притулком і латинської пастви містечка, коли в ході пожежі була зруйнована її твердиня духу – Троїцький костел.
Але благоденство тривало недовго – вже в 1838 році сам монастир капуцинів сам настійно зажадав допомоги після руйнівного землетрусу 23 січня, який значно пошкодив не тільки храмові споруди, а й потужні оборонні стіни. Реставрація була успішно завершена через шість років після трагічних подій.
Ще століття монастирському комплексу судилося виконувати свою богоугодну місію, поки у вихорі Другої світової (1939 – 1945) його стіни не почули стогони військовополонених, іржання коней і стукіт переміщуваних ящиків. Всі жахи війни вмить закінчилися із завершенням бойових дій, але не сумна доля храму, який вже позбувся всіх своїх прикрас – його приміщення були віддані спочатку сельхоззаготовчій конторі, а згодом в колишніх храмових стінах розмістилося професійно-технічне училище з підготовки механізаторів.
І лише в 1979 році стараннями директора Львівської галереї мистецтв Бориса Григоровича Возницького (1926 – 2012 ) нарешті про колишній монастирі капуцинів з його костелом святого Йосипа згадали як про пам’яту архітектури – його включили до складу музею- заповідника “ Олеський замок” в якості фондосховища, в складі якого він знаходиться і понині.
Архітектура
Орієнтований з південного сходу на північний захід архітектурний комплекс в Олесько представляє з себе центральний будинок костелу святого Йосипа у стилі стриманого бароко з примикаючим південним квадратом (сторона – 35м) монастирських корпусів та прибудовою з заходу.
Храмова будівля являє собою витягнутий кам’яний тринефний прямокутник з прямокутним ж хором (довжина – 25м) під двосхилим дахом. Аскетичність центрального фасаду костелу кілька згладжена рівнобедреністю трикутного фронтону в окантовці складнопрофільного карнизу, високими арками віконних ніш, витягнутим обсягом пілястр і круглими вікнами з боків від головного входу.
На жаль, у вирі часу безслідно зникли безцінні фрески Шимона Чеховича (1689 – 1775) і частково елементи внутрішньої обробки, як і церковне оснащення з безцінною бібліотекою, залишивши лише систему хрестових і циліндричних перекриттів склепінь та деякі ліпні архітектурні родзини.
Периметр монастирських приміщень представляє собою замкнений двоповерховий квадрат під двосхилим дахом навколо відкритого внутрішнього двору-колодязя. Його коридорне планування, спочиваюче під хрестовими склепіннями, включає крім келійних приміщень капітул, трапезну, кухню і ряд підсобних приміщень.
Особливу красу аскетичній витонченісті комплексу монастиря капуцинів Олесько надають дві статуї різця Йосипа Леблана, розташовані перед костелом святого Йосипа – святих Антонія і Онуфрія, створені в середині 40-х років XVIII століття.
Мапа:
Дивиться також:
Готелі та квартири у Буську
Інші пам'ятки поруч:
