Кременецкий замок
Описание:
Тисячолітня історія – довгий шлях, коли факти, події, люди перемішані в потоці часу і виявити конкретну дату тим складніше, чим далі в глиб століть. Так згідно польських джерел Кременець, як укріплене місто, існував вже у 1064 році, коли його, ставшого на шляху війська Болеслава II Сміливого (1042 – 1081) під час Київського походу, взяли приступом передові загони князя.
Через десятиліття після невдалого штурму міста на Ірве дружиною того ж Болеслава Сміливого ворота Кременецького замку були добровільно розкриті перед князем його власником – Дениско Мокасіем, в нагороду за що була отримана грамота про закріплення вічного володіння Кременцем сім’єю Мокасіев.
У російських же джерелах, підставою для яких служить Галицький літопис, фортеця згадується в зв’язку з битвою 1227 дружини галицького князя Мстислава Удатного (до 1176 – 1228) проти військ угорського короля Андраша II (1175 – 1235) під Кременцем, в ході якого угорський наступ було зламано, нехай і ціною значних людських жертв.
Воно було одним з небагатьох міст, що встояло під захистом Замкової гори під час навали Золотої Орди на галицько-волинські землі 1241 і 1255 років, хоча і втратило під час останнього свого посадника Андрія, який зрадою намагався втримати владу в своїх руках. Лише проти рук своїх захисників не міг встояти Кременець – в 1261 році за наказом темника хана Бурундая фортеця була розібрана волинським князем Васильком Романовичем (1203-1269).
Відроджувати до життя замок на горі почали лише через двадцять років (на початку 90-х років XIII століття) з ініціативи тодішнього правителя Волині – князя Мстислава Даниловича (- після 1292).
Нелегка доля випала твердині на граничній території в XIV столітті, коли при занепаді влади Галицько-Волинського князівства за володіння нею змагалися на політичній сцені одні з наймогутніших східноєвропейських держав: Польща, Угорщина і Литва – змінюючи одне за одним підданство, Кременецький замок до кінця століття приходить у стан руйнації.
Опинившись в кінці століття (1396 рік) в руках Великого князя литовського Вітовта (1350 – 1430) замок у Кременці нарешті знаходить деяку стабільність: його відновлюють, приводячи в бойову готовність, а в його стінах розміщується військовий гарнізон. Відновленої величи, а так само ізольованості і славі “не злламного” зобов’язана твердиня на Замковій горі королівським вибором 1399 в якості родової темниці для князя Свидригайла (1370 – 1452).
На десятиліття зв’язала доля ім’я опального в’язня (до 1408), а пізніше Великого князя Литовського (1432) князя Волинського (1434 – 1452) із Кременецьким замком в єдиний вузол – спочатку в якості каземату, а потім головного оплоту в зазіханнях на Литовський престол судилося виступати фортеці. Можливо завдяки цьому місто під його захистом отримало у 1438 році право на самоврядування зі статусом повітового нарівні з Луцьком і Володимиром.
З посиленням татарської агресії на півтора століття (остання чверть XV – початок XVII) твердиня над Ірвой вже в підданстві Речі Посполитої стає постійною ареною бойових дій, що було пов’язано з його прикордонним розташуванням. Але в цій ситуації були і свої позитивні моменти: щедрі субвенції на оснащення, відновлення і зміцнення фортеці, фінансування збільшення військового гарнізону дало поштовх до розвитку міста.
Значимість Кременця для держави зайвий раз була підтверджена актом дарування його з прилеглими угіддями в 1536 році королем польським і великим князем литовським своїй дружині Боні Сфорца д’Арагона (1494 – 1557), завдяки якій Замкова гора отримує своє друге ім’я – Бона, а сама твердиня – новий поштовх до розвитку завдяки розширенню меж земельних володінь його господарства.
Останні свої дні Кременецький замок в повному розумінні цього слова доживав у вересні 1648 року під час півторамісячної облоги загонів Максима Кривоноса ( – 1648). Могильні плити як п’єдестал гори Черча і зараз нагадують про кровопролитний штурм, коли фортеця перший і останній раз у своєму житті пала, щоб уже не відродиться знову.
На початку 70-х років ХХ століття на території фортеці було проведено ряд археологічних досліджень. І хоча останнім часом у повітрі витає ідея відродження з небуття кременецької твердині, але поки для практичного втілення її в життя не вистачає фінансування та ідейного натхненника.
Закладене на вершині майже четирехсотметровой висоти Замкової гори, спочатку слов’янське, городище (XI – XII століття), що розташовувалося на західному краю вершини. Воно мало значно скромніші за нинішні розміри (62м х 52м) при нерівному контурі – з напільного боку пряма кам’яна двометрова стіна, яка переходить у звивисту, повторюючу контур скельного рельєфу, над урвищем.
Формування ж сучасного комплексу було закладено в 1290 році. Його периметр значно збільшився (практично в чотири рази) – була споруджена зовнішня лінія оборони, що примикала до Червленої в’їзної вежі (спочатку єдиної) з підйомним дерев’яним мостом через перешийок, яка охоплювала практично всю вершину гори Бони кільцем восьмиметрових заввишки стін двометрової товщини.
Південний фасад Вежі над новим будинком фортеці в Кременці Південний фасад Вежі над новим будинком Кременецької фортеці
Пізніше в північній частині Кременецького замку були зведені кам’яні двох’ярусна Надбрамна башта з арочним цибулинним прорізом, що стала центральним входом комплексу з боку гори Черча, і триярусна вежа Над новим будинком на західному боці мису для контролю з висоти пташиного польоту міської території (перший ярус – сховище стратегічних оборонних запасів, другий – житлові та господарські приміщення, третій – ярус бойових гармат).
Для додаткового посилення обороноздатності комплексу з боку перешийка гори Черче був викопаний рів і споруджено два кам’яних бастіони.
Усередині всього периметра фортечних стін тулилися дерев’яні споруди заможних городян, де зберігалися їх найцінніше майно у зв’язку з постійним знаходженням міста на передовій бойових дій числом тридцять чотири, кам’яна цистерна для збору дощової води, дев’ять комор для продовольчих запасів, житловий двох’ярусний будинок з міцної деревини (повідомлялася з Надбрамною вежею), церква Архістратіга Михайла, а так само інші господарські споруди (темниця, пекарня, сторожова будка…).
Комплекс Кременецького замку (руїни якого і нині прикрашають гору Бону) створювався на принципах ранньої готичної оборонної архітектури: два глухих нижніх яруси, мінімалізм декорового оздоблення, простота геометричних обсягів, зубці-мерлони заввишки два метри (пізніше переобладнані в суцільний парапет шляхом закладки межзубцового простору), дерев’яний оперізуючий критий поміст фортечних стін.
Нині з давніх часів комплексу збереглися лише Надбрамна вежа в північно-східній частині гірської вершини з прилеглим до нього кутом фортечних стін, Вежа над новим будинком в південній частині і два уриваних відрізка східних і західних оборонних мурів.
Карта:
Смотрите также:
Гостиницы и квартиры в Кременце
Видео про это место:
Другие достопримечательности рядом:
